Вівторок, 24.10.2017, 09:23
Вітаю Вас Гості | RSS

Розділи
Дещо з минулого Стебника [15]
Форма входу
Календар
«  Жовтень 2008  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Пошук
Друзі сайту
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

В онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2008 » Жовтень » 19 » Напередодні першої світової війни
Напередодні першої світової війни
14:30
Микола Дашко
"Дещо з минулого Стебника"    Розділ 8
 

Напередодні першої світової війни

 

Сказав Бог: хай буде світло.

І стало світло.

(Буття, 1,3) 

 

   Здавалося, що в цих страшних умовах національного невігластва годі було сподіватися на якийсь прояв українського духу. Однак, народившись у важких муках революційних подій 1848 року, він жив і попри всі перепони впевнено розвивався. Його носіями була передова галицька гімназійна молодь та їх вчителі. Виховуючись на ідеях «Русалки Дністрової» та «Кобзаря». Вони відкрито заявляли, що галичани – це не поляки й не росіяни, а плоть і кров українського народу, розділеного ворожими імперіями.

   Важливим  фактором у розвитку української ідеї стала поява 14 травня 1869 року австрійського шкільного закону, котрий у Галичині фактично запрацював аж в 1873 році. Цей закон проголошував початкове навчання обов´язковим та  безплатним. Тепер початкові школи переходили з – під церковного  підпорядкування до світської системи освіти. Приблизно на цей час припадає будівництво ще  двох шкільних будівель у Стебнику, однієї – української навпроти церкви, другої – польської біля дороги на Трускавець.

   Скориставшись демократичними реформами австрійського уряду, галицькі патріоти найпершим своїм завданням поставили просвітницьку діяльність серед неграмотних мас населення. І не дивно, що свою організацію, яка зародилась в 1868 році у місті Львові, вони назвали Товариством «Просвіта». Це товариство стало центром консолідації українських патріотичних сил Галичини. На основі «Просвіти» зароджувались інші осередки української духовності, як  « Українське педагогічне товариство», «Наукове товариство Шевченка», фізкультурне товариство «Сокіл», «Сільський господар» та багато інших. До «Просвіти» потягнувся народ, і невдовзі просвітянські товариства заполонили майже всю галицьку землю. Саме в «Просвіті» виховувались майбутні січові стрільці, саме тут зароджувались ідеї нашої державності.

   У  напівпролетарському та зіпсутому московітами Стебнику осередок товариства «Просвіта» з»явився приблизно в 1906 – 1907 роках. Поштовхом до його появи стала активна робота Дрогобицької філії «Просвіти». Котру було засновано в 1903 році. Під керівництвом дрогобичан по всьому повіту закладались просвітянські читальні. На 1907 рік їх кількість становила 44. Дрогобицька філія забезпечувала сільські осередки необхідною літературою, постійно надавала їм організаційно-методичну допомогу.

  Про тогочасну стебницьку «Просвіту» маємо небагато відомостей. Знаємо лише, що першим її головою був стебничанин Олександр Губицький. Товариство мало 139 членів. При товаристві діяла своя бібліотека, в якій налічувалось 150 книг. Товариство  знайшло притулок у читальні Общества ім. Качковського. Москвофіли не перечили цьому, адже кошти на будівництво читальні здавало все робітництво Стебника та й позиції самих русофілів на той час дещо ослабли. Варто також зауважити, що на відміну від інших сіл у Стебнику в час Австрії просвітяни мирно вживались з русофілами, як і націоналісти з комуністами при Польщі Пілсудського. Можливо, через те, що як одні, так і другі разом працювали на єдиному в селі заводі і попри різнобіжність їх світоглядів мали спільну важку працю, якою заробляли на щоденний шмат хліба і яка у багаточому їх єднала.

   А соляний завод наприкінці 19-го–початку 20-го століть для багатьох стебничан був справді єдиним джерелом існування. Поворотнім моментом в історії підприємства стала розробка покладів калійної солі – каїніту.

   Ще в 1873 році інженер копальні Едуард Віндикевич першу пробу каїніту надіслав на дослідження до однієї із берлінських лабораторій. Результат аналізу виявився вельми перспективним. Калійна сіль була чудовим мінеральним добривом для сільського господарства.

   Перші спроби промислового видобутку цієї корисної копалини зробило в 1911 році акціонерне товариство «Калі», яке однак 1913 році за браком коштів саморозпустилось. На зміну йому прийшло нове акціонерне товариство «ТЕСП» (товариство експлуатації солі поташової). Внаслідок активних пошукових робіт в районі Стебника – Калуша нові господарі виявили великі поклади калійних солей, що викликало неабиякий інтерес у тодішніх бізнесових колах Австрії. Та на перешкоді подальшому видобуванню калійних солей стала Перша світова війна.

 

© Авторське право книги Зіновій Дашко  2001р.
©  ТзОВ  " Вимір "  2001р.

 
Зробимо мову чистішою!
Помилка в тексті?
Виділіть мишкою
та натисніть Ctrl+Enter!
Категорія: Дещо з минулого Стебника | Переглядів: 2726 | Додав: Роман_В | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]