Шановні стебничани, гості сайту "Стебник-рідне місто". Розпочинаємо відеотрансляцію: Христос посеред нас! Українська Греко-Католицька Церква Різдва Пресвятої Богородиці м. Стебник Автори проекту: Ігор Дідух, о. Михайло БУЧИНСЬКИЙ, о. Андрій Осередчук, оператори - Микола Білик і Ігор Мойсей. Всі відеопроповіді: http://www.youtube.com/user/stebnykugcc
Роковини
подвигу українських юнаків у буремні часи української національної
революції 1917-21 рр. спонукають не лише віддати шану їх самопожертві,
але й спробувати чомусь навчитись у історії. В української історії
змагань за суверенність, соборність, державність, генетична пам’ять про
що впродовж віків робить нас українцями, нацією. В історії, тодішні
сторінки котрої ми й нині, як колись її творці, не можемо читати «без
брому». В історії, якої були позбавлені покоління підрадянської
України.
Бо саме спотворення перебігу тих подій, видається, є найвагомішою причиною нинішніх негараздів.
Французький
генерал Анріс Поль-Простер у передмові до спогадів генерал-полковника
армії УНР Олександра Удовиченка (народився у Харкові 125 років тому,
20.2.1887 р.) висловився так: «Народ, що виявляє такі докази спротиву і
патріотизму, народ, який показує такі прекрасні героїчні вчинки, не
може зникнути у рабстві».
Але умовою тої непохитної надії зайняти належне місце у сім’ї вільних народів він вважав живий спогад про своїх героїв.
Організація Українських Націоналістів (бандерівців) вітає членство
ОУН та всіх співвітчизників з Днем Соборності. 22 січня українці на
рідних землях та за її межами відзначають це свято. В цей день 1919 року
в Києві на Софійській площі було урочисто проголошено Акт злуки
українських земель в одну державу.
"Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної
частини єдиної України… Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які
вмирали кращі сини України. Віднині є єдина, незалежна Українська
Народна Республіка. Віднині український народ, увільнений могучим
поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх
синів для утворення нероздільної, незалежної Української Держави на
добро і щастя робочого народу”, – оптимістично сповіщали часописи того
періоду.
В
інших історичних умовах він міг принести своїй нації славу світового
філософа, не меншу, ніж у Канта. Однак доля та історичні обставини
примусили його взяти на себе обов’язок праці в царині національного
визволення. І він впорався зі своїм, добровільно взятим на себе
обов’язком сповна, використавши усі дані Богом таланти там, де інші,
можливо, були б і безсилими. Та все ж, до кінця свого життя він
залишався філософом, за способом думання і способом викладення своїх
думок. Можливо, саме тому для багатьох він досі є не дуже зрозумілим і
не дуже оціненим. Це все — про Ярослава Стецька, 100-річчя від
народження якого відзначаємо 19 січня.
Ярослав СТЕЦЬКО (З приводу геройської смерти ген. Тараса Чупринки)
Поки прийшов 1648 рік, Україна поклала багато жертв на вівтарі
боротьби за свою свободу. Різні методи боротьби, різне її найняття,
різне було усвідомлення мети в різних періодах, як теж було різне
пов'язання й наголошування національного і соціяльного в нашій
революції. Момент національний завжди був тісно пов'язаний із
соціяльним. Українська революція, себто національно-визвольна війна мала
тільки тоді успіх, коли оба ці моменти були органічно поєднані. Як лише
було нехтоване соціяльне питання або, тим більше, коли замикала в
свідомості українців національна причина неволі та національна мета
боротьби — прихопила поразка.
Вітаємо всіх українців зі святом 1-го січня – 103-ю річницею від дня
народження Провідника української нації Степана Бандери. Саме з цією
датою багато українців пов’язують початок нової надії, нового життя,
нової епохи. Все більше українців стають національно-свідомими,
відчуваючи власну відповідальність за долю країни, за майбутнє своїх
дітей, за право вільно жити на рідній землі. Наша боротьба – це щось
більше, ніж сама національна боротьба, бо наш ідеал свободи – це ідеал
всіх вільних людей. І це залежить лише від нас.
За два роки правління Януковича Бандера став більше символом, ніж
політичним діячем, який мав власну ідеологію, програму, і бачив власний
шлях до втілення цієї програми. У такій символізації деталі неодмінно
губляться, а подекуди образ міфологізується, відповідно до того, що
людина хоче бачити за цим образом. Оскільки ж Бандера є образом
знаковим, то стає об’єктом інформаційної війни, у якій його творять,
часто за своїм власним образом і подобою, вороги. І стає він тоді
аналогом Сталіна або Гітлера, або й обох, виключно для того, щоб відбити
бажання цікавитися справжніми працями Бандери. Цьому сприяють фальшиві
"цитати”, джерело в яких одне — КҐБ.