При Дрогобицькому Інституті Пресвятої Трійці відкрито факультет Церковного мистецтва. Сьогоднішнє українське суспільство, як ніколи, потребує допомоги і духовного пробудження. Повернення до своїх духовних основ неможливе без знання власного культурного та духовного коріння. Невід’ємною і найважливішою складовою нашої духовної спадщини є церковна культура і, зокрема, іконопис.

 Ікона відкриває заклопотаному і тривожному світові люблячий лик Бога. Вона є вікном у духовний вимір, по-особливому уприсутнює та являє нам Христа, Богородицю і святих та допомагає спілкуватися з ними. На жаль, у наш час багато втрачено в розумінні та відчутті ікони. Нам необхідно відкрити для себе богословські глибини та культурне коріння ікони - і тоді вона відкриє образ Божий в нас самих, допоможе збагнути, хто ми є і як нам жити.

У 1968 році Йосип Сліпий відвідав українців Канади.
Кінохроніка цієї історичної події

Не викликає жодних сумнівів, що діяльність і сама особа Йосифа Сліпого (1892-1984) суттєво вплинули на розвиток і позначилися на самобутності Української Греко-Католицької Церкви (далі – УГКЦ), або ж Української Католицької Церкви (далі – УКЦ), як її традиційно називали в українській діаспорі в період від Другого Ватиканського собору до легалізації греко-католиків у Радянському Союзі (1989). Зокрема, в дискусіях навколо питання ідентичності східних католиків, яке було надзвичайно актуальним у контексті політичних та церковних реалій XX століття і залишається таким донині, найчастіше згадуються постаті митрополита Андрея Шептицького (1865-1944) і патріарха Йосифа Сліпого та їх особливий внесок в осмислення місця та ролі УГКЦ у християнській спільноті та в історії Церкви. Однак до сьогодні відсутні узагальнюючі дослідження на цю тему, в яких було б проаналізовано процес формування церковної ідентичності з урахуванням усіх історичних процесів, середовищ, передумов, котрі могли б мати вплив на ґенезу думок першоієрархів УГКЦ. В останніх десятиліттях з'явилась значна кількість наукової і науково-популярної літератури про Й. Сліпого, в якій висвітлюються окремі аспекти його діяльності як філософа, педагога, питання утвердження помісності та патріархату УГКЦ, тема ідентичності, проте, не стала предметом окремого дослідження.

о.Петро Герилюк-Купчинський прожив тяжке страдницьке життя священика репресованої Сталіним Української Греко-Католицької Церкви. Перед Вами коротеньке інтерв'ю, яке він дав у 2002 р.Б. для телепрограми "Алилуя" Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ

У неділю, 22.04.2012р. у Лісабоні, після Божественної Літургії, у залі Церкви São Jorge de Arroios, відбулася вистава "Розіпни Його", яку на Славу Божу, майстерно виконала, Театральна студія "Теотокос" при Українській Греко-Католицькій Церкві Різдва Пресвятої Богородиці у м. Лісабоні, Португалія

Великоднє послання
Преосвященного владики Ярослава (Приріза),
Єпископа Самбірсько-Дрогобицького

Мир у Господі та моє архиєрейське благословення!

Воскрес Ісус із гробу, як і провістив,
подав нам життя вічне і велику милість
(стихира Пасхальної Утрені).

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати і сестри!

Христос воскрес!

Пройшовши сорокаденний шлях Великого Посту і переживши спасительні дні Христових страждань і хресних мук, нині ми святкуємо Його перемогу над тлінням гріха і смерті. Нині наш Воскреслий Господь відкриває нам перехід від землі до неба, від смерті до життя. Нині великодні дзвони розносять радісну звістку про Христове Воскресіння, урочисто проголошуючи Христову перемогу над смертю, сповнюючи увесь сотворений світ надією та ширячи благовість майбутніх благ Царства Небесного.

Високопреосвященним і Преосвященним Владикам,
всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес!

«Небеса достойно нехай веселяться, земля ж нехай радіє,
нехай же святкує увесь видимий світ і невидимий,
Христос бо воскрес – радість вічна!»

Воскресна Утреня, Канон Пасхи

У цей урочистий день Воскресіння Христового Його Церква, сповнена небесним світлом, оспівує Господа, який переможно виходить із запечатаного гробу. «Світло світить у темряві, і не пойняла його темрява», – проголошує у цю пасхальну ніч євангелист Іван (Ів. 1, 5). Як темрява не може зупинити чи обмежити світла, так само смерть і гріб не змогли втримати Джерело життя – нашого Спасителя, який наповняє сьогодні Всесвіт своїм світлом і своєю благодаттю.

«Небеса достойно нехай веселяться, земля ж нехай радіє!»