Крізь страх репресій і замовчування тоталітарним режимом, крізь байдужість і небажання бачити істину вільним світом українці пронесли правду про Голодомор.

Незалежна українська держава назвала Голодомор геноцидом українського народу, добилася його міжнародного визнання.

Українці не лише зберегли пам'ять про мільйони невинних жертв, не дали приховати злочини їхніх катів, але й застерегли світ перед можливістю повторення цього жаху.

Сьогодні ми маємо захистити ці здобутки, не допустити реабілітації сталінізму та його злочинів. Українці в Україні та 25 країнах світу об'єднують зусилля на захист правди про наше минуле.

"БИКІВНЯНСЬКА ТРАГЕДІЯ МОВОЮ ДЖЕРЕЛ"
Минуло вже більше двадцяти років з того часу, коли широка громадськість почала дізнаватися про велику трагедію, пов’язану з Биківнянським лісом. У 1936-1941 рр. цей ліс став свідком злочинних діянь більшовицького режиму, що розправлявся з людьми, які своїм походженням та світоглядом викликали у нього підозру. Сюди під покровом ночі звозили тіла київських в’язнів, які від судових та позасудових органів влади отримали вирок: «вища міра покарання – розстріл»!

Сьогодні, у другу неділю травня, – День матері. Це день, в якому ми, діти, чи ми ще дуже юні, чи вже в похилому віці, маємо молитися до Бога за наших матерів та дякувати їм за те, що ми через них одержали дар життя, за все те, що вони для нас зробили, за все те, що вони задля нас витерпіли. І так ми з нашої сторони стаємо дітьми в молитві, і наших матерів поручаємо в дуже особливий спосіб Господу Богу. Це стане нашою відповіддю на ті безнастанні молитви за нас наших матерів, зокрема тих, які належать до прицерковної організації «Матері в молитві». Вони об’єднуються, щоб молитися за нас, своїх дочок і синів, за всі потрібні Божі дари, щоб ми були щасливими.

Хочемо в цей день молитовно згадати і наших батьків, бо дар життя передається через них обох, і так Господь Бог опорядив, що діти для нормального свого розвитку потребують і матір, і батька. Тому то наша сьогоднішня молитва за них обох.

У травні 1945 року нацистська Німеччина капітулювала у Другій світовій війні. Цей день ознаменував перемогу над одним із найжорстокіших режимів у світовій історії. Яке місце Дня перемоги в нашій історії, і що додало до розуміння цієї дати існування незалежної України — про це розмовляємо з в. о. директора Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР), аспірантом Львівської політехніки Василем Стефанівим.

— Як оцінюють День перемоги  сучасні історики?

— Поряд із иншими дослідниками українського визвольного руху я вважаю, що слід чітко зафіксувати: Другу світову війну почали два ідеологічно подібні режими — нацистський і радянський. І обидва проводили окупаційну політику на українській території… Як ставитися до перемоги? Вона справді мала важливе значення, оскільки більшість українського населення робила все для подолання нацизму. У той же час не забуваймо, як недолуго діяла радянська влада: зазвичай застосовувала атаки „лоб в лоб", частину офіцерського складу знищила… Завдяки такому „керівництву" Сталіна наш народ втратив велику частину як мирного населення, так і військовослужбовців.

Прийміть найщиріші вітання із Днем Матері  – святом, яке народилося з безмежної любові і вдячності до тих, хто дав нам життя і вивів на самостійну дорогу, хто дбає про духовний і національний розвиток української родини.

Лагідна, рідненька, добра і проста,
Наша дорогенька, наша золота!
Спасибі матусю, що життя дарували,
Спасибі матусю, що ви нас почали.
Спасибі рідненька за вічну турботу,
За щире бажання добра нам усім.
Хай серце ще довго у грудях палає,
А руки мов крила, внучат пригортають.
Здоров’я міцного зичимо щиро,
Ласки від Бога, від дітей – тепла,
На многії щасливії літа.

9.05.2010р.

Сьогодні, коли стають актуальними пошуки української національної ідеї, яка б стала реальною альтернативою до беззаконного порядку, знову стають актуальними думки Митрополита Андрея Шептицького про громадянське суспільство, правову державу і самостійне існування націй. Згідно із вченням великого Митрополита, існування Національної Держави – такий же природній спосіб життя людини, як і існування в сім’ї. Природні права мають особистість і нація, але не «цивілізації» чи «імперії». Цей висновок теологічної і релігійно-філософської етики Шептицького як одного із представників неотомізму сьогодні надзвичайно актуальний, як і вчення про недопустимість будь-якої форми тоталітаризму.