Сторіччя Степана Бандери було хорошою нагодою для оприлюднення багатьох документів, раніше відомих лише вузькому колу дослідників. Також воно було нагодою ще раз переосмислити місце лідера і символа революційної ОУН у визвольній боротьбі українського народу. Не те, щоб з'явились нові дані, які б дозволили сказати: "Бандера був не такий, як ми думали”. З’явилися нові обставини суспільного життя, і в цих обставинах рельєфнішими стали певні сторони характеру цієї, безумовно, історичної особи. Певні прикмети характеру Степана Бандери стали актуальнішими сьогодні, ніж тоді, коли він жив і боровся, а деякі, його погляди, навпаки, стали ніби й самозрозумілими, бо як же інакше? Важливо, що чим далі, тим очевиднішим стає те, що Степан Бандера є системоутворюючою історичною особою нашої Незалежності. Такою, як Іван Мазепа і Симон Петлюра, а можливо й важливішою, бо ідеї, якими він користувався у своїй боротьбі, є ближчими до нашого часу, і, відповідно, ближчими до наступних поколінь, яким доведеться за цю Незалежність боротися далі та утверджувати її як непроминаючу цінність для народу.