Шановні стебничани, гості сайту "Стебник-рідне місто". Розпочинаємо відеотрансляцію: Христос посеред нас! Українська Греко-Католицька Церква Різдва Пресвятої Богородиці м. Стебник Автори проекту: Ігор Дідух, о. Михайло БУЧИНСЬКИЙ, о. Андрій Осередчук, оператори - Микола Білик і Ігор Мойсей. Всі відеопроповіді: http://www.youtube.com/user/stebnykugcc
Брак
подій у моєму повсякденному житті та надлишок вільного часу (який все ж
сподіваюсь провести не без користі) сприяють стрімкому розвитку уяви.
Події, явища та цілі життєві історії, що переживаю у своїй уяві,
залишають по собі практично такі ж живі спомини, якби все це
відбувалось насправді. Хтозна, де справжня межа між явним та ілюзорним?
Та мова не про це…
Читаю зараз повісті великого Шевченка. А ще, поміж іншим, живу у
сьогоденні – можна сказати – пізнаю об’єктивну реальність. Не знаю, чи
то суміш Шевченка із реальністю, чи щось інше тому причиною… але
уявилась мені одна дивна штука. Дивна і сумна. Уявив я собі святкування
дня народження Шевченка. Нічого, на перший погляд дивного і все могло
би бути, як завжди…
Ми ж нібито живемо у омріяній Кобзарем
"Незалежній". Ото ж і несуть нинішні міністри, спікери, прем´єри та
президенти, розкішні букети у великих кошиках до пам’ятника та схиляють
перед ним голови. Говорять, загалом, правильні речі, згадують
"Заповіт" і декларують непохитну рішучість його виконувати. За
державний кошт, звичайно, прописавши, попередньо всі статті видатків у
бюджеті… "І вражою злою кров’ю волю окропіте"… урочистості завершуються
і з суворими, майже аскетичними лицями, слуги народні сідають у
швидкісні авто, на те лише, щоб якомога швидше утверджувати "сім´ю
вольну, нову".
У Єпархіальному музеї м.Трускавця 5 березня 2012 року відкрилась виставка «Патріарх Йосиф Сліпий у філателістичних і пропамятних виданнях» зі збірки матеріалів, зібраних впродовж тридцяти років відомим популяризатором та пропагандистом ідей Патріарха доктором медицини Романом Смиком. Хранитель пам’яті Ісповідника віри, ревного борця за єдність Церкви, послідовного продовжувача справи, розпочатої своїми попередниками – галицькими митрополитами, Роман Смик народився на Івано-Франківщині, але його родина в 1950 році емігрувала у США. Маючи фах лікаря, він упродовж років поєднював професійну діяльність із справою, яка стала для нього покликанням. Але колекціонування й філателія у його випадку не мало жодних натяків на бізнес чи задоволення власних амбіцій. Він служив святій справі – організація виставок, інформування широких кіл громадськості на Заході про УГКЦ і одного з найбільших її подвижників. Пан Роман Смик передав для нашого Єпархіального музею збірку про Йосифа Сліпого, яка послужила основою для створення музею і є постійнодіючою його експозицією.
"Рівень секретності 18"
- це документальний фільм виробництва "1+1 Продакшн", який показує 18
фактів з історії Другої світової війни на території України, котрі
приховувала радянська пропаганда. Щодо кожного з них існує достатньо доказів, аби вони не вважалися ані версіями, ані гіпотезами. Більшість із цих фактів були особливо засекречені і не розсекречені повністю до теперішнього часу. Кожен
із перечислених фактів - це велика помилка радянського командування,
яка привела до численних людських і стратегічних втрат, яка потім була
старанно прихована радянською владою. Дивитися документальний фільм:
Режисер
з Донецька Віталій Загоруйко презентував фільм «Служба безпеки ОУН.
Зачинені двері» про спецслужбу Організації Українських націоналістів.
«Служба
безпеки ОУН. Зачинені двері» режисера Віталія Загоруйка — перша
документальна стрічка про один із найбільш професійних та засекречених
підрозділів Організації українських націоналістів. СБ залишила про себе
мало інформації, зате багато чуток та пліток, стараннями простих людей
та ворогів перетворених на жахливі та таємничі історії.
Багато
документів, які свідчили про її діяльність, зникли в спецархівах, інші
були знищені співробітниками СБ в останні хвилини свого життя. Ще
донедавна дисертації на цю тему були засекречені. Проте інтерес до неї ―
безсумнівний.
«Потрібно пам’ятати, що дотримуватися посту не означає лише обмежити
себе в їжі та розвагах. Постити – це насамперед стримуватися від гріха,
від злих звичок і пристрастей. Це також відкинення байдужості, злих
помислів та егоїзму. Великий піст – це запрошення, скероване до кожного з
нас, зранених гріхами, обтяжених немочами та виснажених щоденними
клопотами, кинутися в Господні обійми», – пояснює Блаженніший Святослав
(Шевчук), Глава УГКЦ, у своєму Пастирському посланні на Великий піст.
Предстоятель
УГКЦ вказує на такі необхідні елементи Великого посту: покаяння і
покута, молитва та милостиня. «Великий піст є особливим часом покаяння
та покути, – читаємо у документі. – Хто щиро визнає свої провини у
святому таїнстві Покаяння, той відчує благодатну дію тепла Божої
любові, яке оживляє… Відроджена покаянням і покутою та поєднана з
Господом у Святому Причасті віруюча людина розквітає Божою красою
праведного життя та стає носієм надії для свого оточення і для всього
суспільства. Бо так як гріх має руйнівний вплив не лише на грішника, а й
на все його оточення, – навернення і покаяння приносить зцілення наших
відносин із Богом, ближніми і всім створінням».
Двадцять років тому - 19 лютого 1992 року - Верховна
Рада затвердила Тризуб як Малий герб України. Як відомо, нинішній
державний символ є родовим знаком династії Рюриковичів, зокрема
найвидатнішого її представника, святого Володимира - хрестителя
Русі-України. Проте щодо походження і тлумачення цього знака немає
єдиної думки. Українські науковці схиляються до різних версій –
наприклад, що тризуб означає Триєдиність Бога, сокола Рюриковичів,
тюрську тагму, відтворення форм вершка скіпетра візантійських монархів,
зображення корони, сплетіння кількох початкових літер у вигляді
вензеля... Львівський науковець, кандидат історичних наук Ігор Мицько
має свою думку щодо походження цього знака.