Опісля о.Олег звернувся з привітальним словом до присутніх, а також передав благословення від Архиєпископа і Митрополита Володимира(Війтишина) та подякував правлячому Архиєреєві Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Ярославу (Прирізу), що  благословив надати речі Патріарха Йосифа (Сліпого) з Єпархіального музею.
       Також виступив о.Іван Козовик, декан філософського факультету Івано-Франківської теологічної академії, який особисто знав Патріарха Йосифа,  отож охоче поділився з присутніми враженнями від зустрічей з Блаженнішим.
    На завершення присутні мали можливість переглянути фільм «Йосип Сліпий. Молитва за Україну», а також детальніше познайомитися з експозицією.

   "Науковою культурною працею ми кладемо чи не найсильніші підвалини нашому національному і державному життю", - цитує слова Патріарха УГКЦ - Йосифа Сліпого - автор радіопередачі Тарас Шафран, директор Єпархіального музею у м. Трускавці.
    Патріарх Йосиф Сліпий - духовний борець за українську державність" - з такою назвою для слухачів трускавецького радіо прозвучала радіопередача, у якій автор розкрив історичний вплив Патріарха Йосифа на формування української державності
Тарас Шафран
Директор Єпархіального музею

Всі відеопроповіді: You Tube

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ
Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви до вірних
з нагоди 120-літнього ювілею Патріарха Йосифа (Сліпого)

Кожен ювілей наших слуг Божих та ісповідників віри – це не лише добра нагода соборно згадати їхні імена і всім Божим народом нашої Церкви помолитися за упокій їхніх душ та просити Бога про їхню прославу на землі: ми робимо це постійно. Відзначення ювілеїв – це також і духовний привілей нового спілкування зі світочами нашої церковної історії, що здійснюється через читання їхнього слова та осмислення їхнього чину. Це робить нас причасниками їхньої мудрості та вдячними спадкоємцями їхнього досвіду.

Роковини подвигу українських юнаків у буремні часи української національної революції 1917-21 рр. спонукають не лише віддати шану їх самопожертві, але й спробувати чомусь навчитись у історії. В української історії змагань за суверенність, соборність, державність, генетична пам’ять про що впродовж віків робить нас українцями, нацією. В історії,  тодішні сторінки котрої ми й нині, як колись її творці, не можемо читати «без брому». В історії, якої були позбавлені покоління підрадянської України.

Бо саме спотворення перебігу тих подій, видається, є найвагомішою причиною нинішніх негараздів.

Французький генерал Анріс Поль-Простер у передмові до спогадів генерал-полковника армії УНР Олександра Удовиченка (народився у Харкові  125 років тому, 20.2.1887 р.) висловився так: «Народ, що виявляє такі докази спротиву і патріотизму, народ, який показує такі прекрасні героїчні вчинки, не може зникнути у рабстві».

Але умовою тої непохитної надії зайняти належне місце у сім’ї вільних народів він вважав живий спогад про своїх героїв.

Організація Українських Націоналістів (бандерівців) вітає членство ОУН та всіх співвітчизників з Днем Соборності. 22 січня українці на рідних землях та за її межами відзначають це свято. В цей день 1919 року в Києві на Софійській площі було урочисто проголошено Акт злуки українських земель в одну державу.

"Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України… Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина, незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, увільнений могучим поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної, незалежної Української Держави на добро і щастя робочого народу”, – оптимістично сповіщали часописи того періоду.

Ярослав Сватко

В інших історичних умовах він міг принести своїй нації славу світового філософа, не меншу, ніж у Канта. Однак доля та історичні обставини примусили його взяти на себе обов’язок праці в царині національного визволення. І він впорався зі своїм, добровільно взятим на себе обов’язком сповна, використавши усі дані Богом таланти там, де інші, можливо, були б і безсилими. Та все ж, до кінця свого життя він залишався філософом, за способом думання і способом викладення своїх думок. Можливо, саме тому для багатьох він досі є не дуже зрозумілим і не дуже оціненим. Це все — про Ярослава Стецька, 100-річчя від народження якого відзначаємо 19 січня.

Ярослав СТЕЦЬКО
(З приводу геройської смерти ген. Тараса Чупринки)

Поки прийшов 1648 рік, Україна поклала багато жертв на вівтарі боротьби за свою свободу. Різні методи боротьби, різне її найняття, різне було усвідомлення мети в різних періодах, як теж було різне пов'язання й наголошування національного і соціяльного в нашій революції. Момент національний завжди був тісно пов'язаний із соціяльним. Українська революція, себто національно-визвольна війна мала тільки тоді успіх, коли оба ці моменти були органічно поєднані. Як лише було нехтоване соціяльне питання або, тим більше, коли замикала в свідомості українців національна причина неволі та національна мета боротьби — прихопила поразка.

Всі відеопроповіді: You Tube