Минулого тижня Львів потрясла неординарна подія. Вперше, після початку бурхливих 90-х ХХ століття в Галичині, і то не в глухому селі, а в самому Львові зафіксовано релігійних конфлікт із застосуванням побиття. «Святий» і «непомильний» гуру маргінальної псевдохристиянської секти, яка носить його ім’я, громадянин Чеської Республіки Антонін Догнал побив літню жінку. Якщо догналівці частенько здіймають істеричний галас, що начебто побили їх, то дотепер жодних доказів того, що десь їх реально побили, ніколи не було представлено. Навпаки, є безліч доказів того, що їхні «бойові» загони побили людей у Чорткові, а тепер ще й сам їхній лідер застосував фізичну силу до літньої жінки. Як це не дивно, але навіть український суд визнав Догнала винним і присудив аж… 51 гривню штрафу.

Владика Юліан (Вороновський), Єпарх Самбірсько-Дрогобицький, став першим почесним доктором Українського католицького університету, – повідомляє сайт УКУ. Він удостоєний звання Doctor Honoris Causa 9 липня 2011 року на урочистостях з нагоди вручення дипломів УКУ у Львівській духовній семінарії УГКЦ. Таким чином відзначено його жертовне свідчення віри та велику самопосвяту в єпископському служінні в часи мучеництва Катакомбної Церкви і в період незалежності України.

Ректор УКУ о. Борис Ґудзяк розповідає: «Переліку дат і подій в біографії Владики Юліана (Вороновського) не вистачить, щоб пояснити, чому Вчена рада УКУ, на пропозицію Блаженнішого Любомира, нашого довголітнього Великого канцлера, присудила йому почесне звання Doctor Honoris Causa. Для УГКЦ свідчення Катакомбної Церкви – це матриця і дороговказ методу душпастирської праці, ставлення до труднощів та один до одного».

Його милосердя було позапартійним

Отець Петро Мекелита душпастирював на Лемківщині - аж до 1920-го, коли його призначено парохом Стебника. У цьому відомому своїми копальнями й салінами містечку із 80 відсотками українського населення святкували Першотравень і Червоний Жовтень (так прижились там комуністичні ідеї) і процвітали польські шовіністичні організації. Перед священиком був непочатий край роботи.

"Сьогодні ми стоїмо на місці, де відбувся великий військовий злочин, який і після 70-ти років, нажаль, залишається нерозкритим. Адже тут у перші дні війни службовцями НКВД було замордовано кількасот жителів міста Дрогобича й околиць," - зазначив у поминальному слові архиєрей. Єпископ додав, що 22 червня 1941 року стало сумним днем зіткнення двох людиноненависницьких ідеологій – фашизму та комунізму. Саме тому цей день, який став полем цієї боротьби, в історії нашого народу назавжди залишиться сумним та трагічним, просякнутим кров'ю невинно убієнних. Єпископ пригадав присутнім, що у дрогобицьких катівнях НКВС загинули мученицькою смертю блаженні єромонахи Яким Сеньківський, Северіян Бараник та Віталій Байрак. Владика Ярослав закликав звертатись до блаженних у молитвах про звільнення нашого народу від страшних наслідків тоталітарних, атеїстичних ідеологій.

Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.

"Історична Правда" наводить приклади трьох таких розправ: у тюрмах Львова, соляних шахтах Саліни і в тюрмі Луцька. Сьогоднішній текст присвячено масовим убивствами у Львові.