Субота, 18.11.2017, 23:36
Вітаю Вас Гості | RSS

Категорії
Культура [0]
Релігія [1]
Національна ідея [2]
Мова [0]
Наука, освіта [0]
Суспільство [0]
Політика [0]
Економіка [0]
Спорт [0]
Різне [0]
Поради , побажання [0]
Поради, побажання щодо покращення життя в Стебнику
Традиції в Стебнику [0]
Як колись було? Збережем наші традиції
Милосердя [0]
Історія [1]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

В онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Головна » Статті » Стебник » Національна ідея

Збережемо у пам’яті славу Героїв! Музей національно-визвольної боротьби у Стебнику

• Музей національно-визвольної боротьби у Стебнику

ВСЕ ПЛИВЕ, все змінюється, та не все минає. Залишаються добрі наші справи у спогадах нащадків, у пам’яті людській, у піснях і душах., у музейних експонатах.
І не було б поступу вперед, якби обірвалася нитка поколінь, якби згасла пам’ять про ті справи давні, але не дуже далекі у просторі та часі.
Власне, таким ланцюжком, що не лише єднає минуле й сучасне, а й повсякчас нагадує, якою ціною здобувалася наша незалежність ось уже понад 5 років, функціонує у Стебнику музейна кімната з історії національно-визвольної боротьби.
Ідея створення музейної кімнати належала голові міського осередку «Меморіал» п. М.Тимишину. Її підтримали і втілили в життя члени Стебницького осередку Спілки політв’язнів та Братства ОУН-УПА. Вони зуміли донести до відвідувачів дух і славу, жертовність і всеперемагаючу віру Героїв національно-визвольної боротьби.

Стенди в музейній кімнаті розміщені у двох ракурсах. Пан І.Галяк за допомогою акварелі та художнього олівця вміло змалював цілу галерею портретів одчайдушних оборонців нашої землі, котрі йшли на криваву прю за її волю. Тут зібрана історія державотворення та визвольної боротьби українського народу від княжих часів до
героїки ХХ століття.
РЕШТА СТЕНДІВ у музейній кімнаті краєзнавчого характеру. На них бачимо історичне тло нашого міста. Їх автором є багатолітній політв’язень, колишній голова осередку СПВУ Роман Пацула. Допомагали йому політв’язні: М. Тимишин, Т. Федик, Т. Лабовка, О. Качмар.
На стенді «Вони боролись і вмирали за волю України» розміщені світлини людей, які брали участь у визвольній боротьбі 30 – 40-х років. Майже всі вони – корінні стебничани: Лоцуняк Гр., Лабовка М., Лавриковський М., Винницький В., Івасівка І. та ін. Всі вони – члени ОУН, учасники підпільної боротьби.
На двох наступних стендах засвітлені стебничани, котрі перебували в таборах Сибіру, Казахстану, Колими і Норильська. Кожний фотодокумент – німий свідок конкретних історичних подій, за кожною світлиною чиясь понівечена доля.
Особливо дорогою для відвідувачів музейної кімнати є світлина і автобіографічні відомості про багатолітнього політв’язня отця-мітрата Петра Герилюка-Купчинського. Усе його життя – ненастанна офіра Богові і рідній землі. Ось уже два роки, як отець Петро відійшов у вічність, та він ніби промовляє до нас із фотографії: «Дорогенькі мої! Бережіть Україну, її волю! Не дайте їй знову згаснути в самоті і рабстві, загубитися в глумі і безпам’ятстві на радість і потіху ворогам.».

А нещодавно музейна кімната поповнилася ще двома стендами: «А ми тую стрілецькую славу збережемо» – про історію січового стрілецтва та «Ми клятву, дану нами, не зламали» – про членів Стебницького осередку Спілки політв’язнів та їхніх побратимів, багато з яких були учасниками Норильського і Кенгірського повстань. Їх виготовили голова Стебницького осередку Спілки політв’язнів п. Теофіль Федик та члени Спілки і Братства Роман Пацула, Антоніна Сидір, Остап Качмар, Мирослава Тершівська та інші.

У музейній кімнаті зібрана бібліотека з книгами про національно-визвольну боротьбу нашого народу, є підбірка газетних матеріалів. Тут можна переглянути відеофільми про наше героїчне минуле і сьогодення (більшість проведених у місті заходів з нагоди знаменних дат записуються на відеокасети та диски і зберігаються в музейній кімнаті).
Кажуть, що мале зернятко, кинуте в землю, породжує жниво. Таке зернятко посіяли в душах стебничан творці музейної кімнати, котра стала справжнім оберегом пам’яті у нашому місті.
Найчастішими і найдопитливішими відвідувачами є учні шкіл. Щоразу гамірлива зграйка, переступаючи поріг цього храму пам’яті, затихає. Їх личка стають не по-дитячому серйозними. А загляньте в їхні очі – вони мов зорі горять. У них не лише дитяча допитливість, в них читаємо щось набагато більше. Їхні душі з тривогою сприймають той біль, що навічно закарбувався у світлинах музейної кімнати. У хвилину мовчазного єднання з полеглими оживають спогади. І звичайна екскурсія стає уроком пам’яті, мужності і краєзнавства. Тут можна поспілкуватися і з ще живими учасниками національно-визвольної боротьби.
НЕ ОДИН РАЗ задумуюся: чи варто розповідати дітям про страхіття ГУЛАГу, про привиди тюрем, допитів, смерті? Адже все-таки ж це діти. Мабуть, таки треба. Бо тільки правдива історія і пам’ять, рідна мова, християнська віра – скарб, з яким наша нація нездоланна.

Відвідали музейну кімнату і високоповажні гості. Серед них: Дарія Гусяк і Ольга Ільків – зв’язкові головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича, старший науковий співробітник Львівського історичного музею Світлана Кочергіна, львівська поетка, прозаїк, перекладач, член Національної Спілки письменників України Ярослава Павличко, голова Львівської обласної Спілки письменників Марія Якубовська та ін.
«Щиру подяку складаю організаторам музейної кімнати національно-визвольної боротьби у Стебнику, – пише у «Книзі відгуків» відомий поет Богдан Стельмах. – Хай зібраний тут матеріал стане основою майбутньої книги спогадів і документів, які б висвітлювали історію міста ще глибше і яскравіше, – на добро, змужніння і змудріння прийдешніх поколінь і то не лише у Стебнику».
ДАЙ БОЖЕ, аби побажання п. Богдана Стельмаха збулися.
А завершити свою розповідь про музейну кімнату хочу ще одним відгуком, котрий належить бл. пам’яті пароху храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Стебника отцю Герилюку-Купчинському:
«Недивлячись на всі ті труднощі, які сьогодні виникли навколо питання визнання вояків УПА, що в свою чергу свідчить про недостатній рівень національної свідомості наших державних посадовців, ми маємо схилити свої голови перед тими, котрі свої молодечі роки присвятили боротьбі за українську державність. Оскільки історія УПА з різних причин ще не є нам добре відомою, ми відчуваємо гостру потребу у створенні, власне, таких музеїв та інституцій, які донесуть до прийдешніх поколінь всю правду про національно-визволь-ний рух 1942 – 1952 рр.
Нехай всемилостивий Господь рясно винагородить Вашу працю і додасть Вам сили у по-дальшій праці для добра українського народу» (21.07.2004р.)

Любов ВОЛОШАНСЬКА,
голова Стебницького низового
об’єднання «Просвіта» і член
Братства УПА.

****

Про автора
Любов Волошанська народилась 16 серпня 1960 року в м. Самборі Львівської обл., в сім’ї робітника і вчительки.
Навчалась у Самбірській середній школі №2. Закінчивши 9 класів, поступила до Самбірського культосвітнього училища на бібліотечний відділ. Після училища вступила до Рівненського інституту культури, котрий закінчила з відзнакою.
Отримавши фах бібліографа-бібліотекаря, працювала бібліотекарем у бібліотеці Самбірського медичного училища, бібліотеці Дрогобицького педагогічного інституту, а з 1984 року – у профспілковій бібліотеці Стебницького калійного заводу (нині це бібліотека-філія №8 Дрогобицької МЦБС). З 1992 року займає посаду завідувачки цієї бібліотеки. Працюючи з таким багатством людських знань, завжди прагнула реалізувати себе і хоч чимось бути корисною для розвою рідного краю. Приймала участь у громадсько-політичних і культурних заходах, що проводились у місті. В 1997 році вступила до Стебницького низового об’єднання тов. «Просвіта», а з 2005р. її обрано його головою. Завдяки спілкуванню з ветеранами ОУН-УПА перейнялась ідеями національно-визвольного руху. І коли в 2004 році у Стебнику була створена і відкрилась музейна кімната з історії національно-визвольної боротьби, почала проводити екскурсійні години для учнів загально-освітніх шкіл, бо мала бажання, аби всі, хто переступає поріг музейної кімнати, завжди пам’ятали про наших славних краян, котрі віддавали себе святій боротьбі за нашу незалежність. Одружена, має доньку.

Категорія: Національна ідея | Додав: Роман_В (18.02.2010)
Переглядів: 3664 | Рейтинг: 4.7/3 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]